какая прекрасная ночь!
  • gluk16

Зиґмунт Бауман. Плинні часи - спроба рецензії

Originally posted by gluk16 at Зиґмунт Бауман. Плинні часи - спроба рецензії
Друга книжка Зиґмунта Баумана, видана українською. Першою була Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства. І, власне, саме з цією книгою і напрошуються порівняння, коли читаєш "Плинні часи".

Collapse )

(no subject)

Прохання до учасників-соціологів висловити свою думку про статтю Гальмака, опубліковану в російському виданні "В защиту науки" (Бюлетень №3, с. 70-80). Як на мій дилетантський погляд, стаття квазінаукова, а запропонований метод суто кількісної оцінки не враховує зміну попиту на різні спеціальності, адже більша кількість дисертацій у певній галузі може обумовлюватись зростанням її ваги й інтересу до неї, тому серед аксіом, вказаних автором, четверта явно неприйнятна, та й про інші можна посперечатись - рівень науковості є відносною величиною, тому поділити всі дисертації на наукові чи квазінаукові навряд чи можливо. Загалом, коли читала статтю, не могла позбутись враження, що автор помстився за відомий жарт Сокала, сам про те не здогадуючись. Однак хотілось би почути думку фахівців із соціології.
MIND THE GAP

Асоціативний експеримент в рамках дисертаційного дослідження

Для дослідження мовних особливостей української блогосфери проводжу коротке (час - 1 хв.) опитування українських користувачів Живого Журналу. Дуже прошу всіх спільнотівців пройти за посиланням і відповісти на одне дуже просте запитання про блогосферу!

Заздалегідь вдячна кожному! 
time is out of joint
  • gluk16

Як «Кров і земля» творять «Криваві землі»

2010 р. американський історик Тімоті Снайдер опублікував чергову працю, яка одразу отримала титул «Книжки року» від низки міжнародних видань. Йдеться про «Bloodlands». Її підзаголовок – «Європа між Гітлером і Сталіном». Власне, в цьому і весь зміст – історія земель Східної Європи (Польщі, України, Білорусії, країн Прибалтики та західних районів Росії) в період з 1933 по 1945 рр.
9789664653616

2011 р. видавництво «Грані-Т» опублікувало її український переклад під назвою «Криваві землі».

Праця впливова, отримала багато позитивних відгуків, а тому неможливо обійти її боком.

Collapse )

Collapse )

Collapse )
time is out of joint
  • gluk16

Монсерат Ґібернау "Ідентичність націй"

sveta_4

Нещодавно мені під руку трапилась робота Монсерат Ґібернау Ідентичність націй (Київ: Темпора, 2012). Будь-яку працю можна розглядати крізь призму її сильних та слабких сторін. Почну з перших, бо заради них і варто читати книжку ;)

Collapse )
Навчання

Джоель Вальдфогель. Тиранія ринку

Джоель Вальдфогель. Тиранія ринку: чому ви не завжди можете отримати те, чого хочете. — К.: Темпора, 2011 — 288 с.

Не впевнений, що автора можна назвати, як зазначено в анотації, "провідним американським економістом", але книга безумовно заслуговує на увагу (ще й з тих сумних міркувань, що призвичаєні читати українською мають небагатий вибір нових перекладів з економ. теорії).

Головна мета цієї невеликої роботи — критика однієї з тез класичної праці "Капіталізм і Свобода" Мільтона Фрідмана про те, що вільний ринок у будь-якому разі може задовольнити потреби споживачів краще, ніж держава:

Моя мета у цій праці зовсім не є прагненням довести, що Фрідман помилявся. Тією мірою, якою Фрідман доводить, що капіталізм дозволяє краще пристосовувати можливості споживання до різноманітних уподобань, ніж, скажімо, комуністична система з керованою державною промисловістю, він, безумовно, мав рацію. Моя мета полягає в доведенні, що Фрідманова дихотомія між ринками й колективним вибором не має слушності. За певних простих обставин, які домінують на багатьох ринках, те, що я придбаю, залежить від того, скільки інших людей теж бажають цього. [c. ix]

Collapse )
smoking

Terry Eagleton. The Illusions of Postmodernism

Eagleton Terry. The Illusions of Postmodernism. – Wiley-Blackwell, 1996. –147 p.

Праця англійського літературознавця та філософа Террі Іглтона «Ілюзії постмодернізму» – видання не зовсім нове і, власне кажучи, не оригінальне. Автор зізнається, що його книга є «плагіатом на самого себе» – вона здебільшого складається з есеїв, попередньо опублікованих у «London Review of Books», «Times Literary Supplement», «Monthly Review», «Textual Practice» та «Socialist Register». Втім, це не применшує її значення з огляду на неординарний підхід до аналізу постмодерної культури та деяких її важливих концептів.

Так само, як і інший відомий критик постмодернізму Фредерік Джеймсон, Т. Іглтон відносить себе до модної нині серед західних інтелектуалів течії неомарксистів. Автор здобув світову славу завдяки своєму «Вступу до літературної теорії» («Literary Theory: An Introduction», 1983) – дослідженню, яке до сьогодні залишається однією із найґрунтовніших розвідок про постмодернізм. Хоча його праці по суті культурологічні, а тому можуть здатися поверховими, Т. Іглтону потрібно віддати належне за його проникливу аналітику та майстерний стиль письма.


Collapse )

(оригінал рецензії тут)
smoking

Жак Дерріда. Дарувати час

Жак Дерріда. Дарувати час / Переклад з французької Мирослави Ющенко. – Львів: Літопис, 2008. – 208 с. «Король забирає весь мій час, я віддаю решту Сен-Сіру, якому хотіла б віддавати весь», – таким загадковим епіграфом розпочинається черговий інтелектуальний виклик відомого французького філософа Жака Дерріди в його книзі «Дарувати час». «Donner le temps. I. La Fausse monnaie» (оригінальна назва твору) вперше видано у Франції 1991 року. Дерріда зізнається, що підґрунтям твору стала проблематика дару, над якою він роздумував у своїх лекціях в Еколь Нормаль 1978 року, в Єльському університеті 1979 року і під час курсу в Чиказькому університеті в квітні 1991 року. З того часу книгу було перекладено різними мовами світу, деякі переклади неодноразово перевидавалися, незважаючи на те, що стиль Дерріди не є ані легким для сприймання, ані конотаційно прозорим. Словами епіграфа, який є ключем до тексту, мадам де Ментенон, фаворитка Короля-Сонця Людовіка XIV і за іронією долі дочка фальшивомонетника, звертається до мадам Бренон. Шкода, що український переклад позбувся другої частини назви книги «La Fausse monnaie» («Фільшиві гроші»), адже ця на перший погляд неважлива деталь приховує інтелектуальний ребус: проблемою «фальшивої монети» Дерріда розпочинає свої роздуми, і саме до неї він повертається в завершенні твору.Collapse )
Навчання

Сергей Екельчик. История Украины. Становление современной нации

Сергей Екельчик. История Украины. Становление современной нации. — К.: “К.И.С.”, 2010. — 400 с.

Вже сама назва книжки (в оригіналі – “Ukraine: Birth of a Modern Nation”. Oxford University Press, 2007) каже про те, що дана робота є спробою представити історію України як історію нації, що сформувалася переважно у ХХ столітті. Весь попередній історичний шлях подано максимально стисло [c. 30 - 51], і безпосереднім вступом може вважатися скоріше глава про ХІХ століття [c. 53 - 80]. Це є однією з головних відмінностей між книжкою Єкельчика та найбільш популярною в сучасній Україні модерною історією – “Нарисами історії України” Ярослава Грицака, що набагато більше уваги приділяє дев’ятнадцятому століттю.

Попри те, що метою книжки, вочевидь, є подати візію відмінну від пануючої, хотілося б сказати про те, що пов’язує “Историю Украины” з традиційною українською історіографією. Це рідкісна видана на Заході робота, основну джерельну базу якої складають статті та монографії українських авторів. Книжка з’явилася 2007-го року, але основну частину написано набагато раніше. У передмові Автор пише, що перший етап роботи завершено було наприкінці дев’яностих, і час від часу він повертався до роботи у двотисячних. Примітки свідчать про те, що основа книжки – велика кількість наукових статей та монографій, виданих в Україні у дев’яностих роках, геть до книжки Володимира Литвина (“Політична арена України: дійові особи та виконавці. Київ, 1994 р.”). У хронологічно раніше виданій монографії “Імперія пам’яті” (2004-го року англійською і 2008-го року українською) Автор майже не заглядає до праць українських колег, тож, робимо припущення, хронології написання і видання не збігаються. Це, до речі, одна з причин, чому праця Єкельчика повною мірою не може вважатися ані “свіжою”, ані віддаленою від згаданої книжки Грицака на 11 років.

Collapse )
Навчання

Сергій Єкельчик. Імперія пам’яті.

Сергій Єкельчик. Імперія пам’яті. Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві. — К.: Критика, 2008. — 304 с.

Книжка, яка не лишилася непоміченою в Україні (1, 2, 3, 4, 5, 6), розповідає про формування й еволюцію державної політики пам’яті в часи правління Й. Сталіна. Побудована в першу чергу на архівних джерелах, монографія дає широку картину різних практик, за допомогою яких ця політика мала утвердитися серед населення республіки – підручники, історичні монографії, кіно, література, театр тощо.

Можна виділити три основні етапи в еволюції державної політики пам’яті. На першому етапі, в тридцятих роках, йшла спроба поєднати класовий підхід зі зваженим підходом до окреслення національної спадщини, від якої вже неможливо було відмовитися після періоду коренізації. Суперечливі вказівки з Москви, помножені на постійні конфлікти між бажанням показати лояльність центру та захистити власні республіканські інтереси, в атмосфері загального терору, так і не витворивши цілісного наративу, були перервані війною.

Collapse )